>>ТУСОВКА АЛКАНОИДОВ ЗДЕСЬ<< (18-19.10.2003)
П
Петрович
Походу, лидеры-то уже финал провели! Кто-хоть выиграл-то?
M
MediaSound™
Яким местом я на хохла похож?
А як же? Гарний кiевский хлопiц :D:D:-d
E
ExtremaL
Яким местом я на хохла похож?
Москаль????
П
Петрович
Да русский я, русский! Теперь стреляйте!
M
MediaSound™
Да русский я, русский! Теперь стреляйте!
Бэндэровэц!!!!!
П
Петрович
Хто? :-o
i
if
was ist das?
П
Петрович
Это вообще Рунет? Или я адресом ошибся?
M
MediaSound™
Это вообще Рунет? Или я адресом ошибся?
Чёкаво???
i
if
Deutschlandnet
П
Петрович
Млин, пойду сало уберу- достану селёдку с маслицем, зелёным луком и картошкой, солёные огурчики, а, грузди ещё остались, но горилке не изменю, больше нет ничего выпить!
i
if
мля, взглянул щас на баннер сверху, чуть не заорал... отвратительно...
M
MediaSound™
мля, взглянул щас на баннер сверху, чуть не заорал... отвратительно...
:-d :-d :-d :-d :-d :-d :-d :-d :-d :-d :-d :-d :-d :-d :-d :-d :-d :-d :-d :-d :-d
M
MediaSound™
Гамл¤т, або Феномен датського кацап¦зма.
Д¦йов¦ особи
Гамл¤т, датський кацап.
Маргарита, мати Гамл¤та.
Привид, страшне чудо, старанно прикрите замизганим в багнюку ¦ сукровицю простирадлом.
Клавд¦й, хтивий дядько принца.
З¦гмунд Фрейд, в¦домий псих¦атр.
Дiя перша.
Берег моря. Чути розбещенi крики морських птахiв, ревiння моржа, а також iншi звуки, iздава¤ми¤ р¦зною морською сволотою. Входить Гамл¤т, вдягнутий в зручну при¤мну товстовку ¦ так¦ ж сам¦ парусинов¦ штани. Гамл¤т красиво п¦дперезаний вузеньким шк¦ряним пояском. В¦н босий, бородатий ¦ пацаватий. В руках у нього дебелий дрючок.
Гамл¤т. Як остопиздило купатися мен¦. Чи може ¦скупатися? Купатись чи не купатись? Блядськ¦ ц¦ питання зайобують. То може, не вагаясь, спустити враз штани та батерфля¤м хуярити, аж поки за буями в очах не потемн¦¤? Ну а згодом? Про насл¦дки можлив¦ не подумать? Один лиш т¦льки раз ¦ вже крадеться п¦здець з сво¤ю усм¦шкою хижой. Простуда, геморой, ч¦ряк на срац¦, запльована п¦длога, л¦кар¦, в¦д шприца гематоми ¦ могила... На н¦й брудна Офел¦я вонюча та купка маргар¦ток, а п¦д нею лежить той фра¤р, що любив купатись. Таꦤ вар¦анти ¤бав я в рот ¦ в носа. (Гамл¤т харка у море ¦ його дрючком пиздячить.)
Входить Клавд¦й, хтивий дядько принца.
Клавд¦й. Мон шер Гамл¤т! Ход¦мо в каб¦н¤т. Канхвету дам тоб¦ я посмоктати. Канхвета оч¤нь класна, Туз¦к вкусний. (Клавд¦й гидотно плямка, ¦зображая вкусний нехуйовий Туз¦к.)
У ту же мить ¦з моря вилазить Привид у брудному простирадл¦.
Привид. Не в¦р, м¦й сину, цьому п¦дорасу. Канхвету ту тоб¦ в¦н в жопу встромить.
Клавд¦й. А-а-а-а!!! (Т¦ка¤.)
Привид. От бач, злякався, йобаний сцикун. В¦н об¦сцяв мене на полюванн¦, коли я м¦цно спав. П¦дступною рукою в¦н в ухо спрямував брудного хуя. ¶ скосопиздила мо¤ прекрасне т¦ло смертельная гангрена. Помсти хочу! Побачить цю падлюку на параш¦, за грою в п¦вника з неголеним убивцей, або в кантор¦ сраним ¦нженером, або у юрт¦ раком на п¦длоз¦ татари шоб його ¤бали в сраку!
Гамл¤т. Не можна мстить. Повинн¦ ми любити вс¦х п¦дорас¦в, зло䦧в, убивць. Бо кожний з них - народ, вс¦ - богоносц¦.
Привид(¦рон¦чно). То може ти ¦ м'яса не §си?
Гамл¤т. Н¦, не §су я м'яса принципово. Я т¦льки випить ¦нод¦ люблю, бо ми народ широкий ¦ гостинний ¦ випити ми можем дохуя, намного б¦льше ¦нших ¦нородц¦в, жид¦в та басурман.
Привид. Хуйова мода. Пробзд¦лось шось у Дацькому княз¦вств¦... Коли я був царем, ¤бав я в жопу вс¦х богоносц¦в в куп¦ з Львом Толстим. Но це, кон¤шно, в смисл¤ п¤р¤носном. Бо п¦дорас¦в, з д¤тства не любивши, посилав §х на х¦м¦ю ¤бошить на благо Батьк¦вщини. О часи, о Дан¦я нещасна!
Гамл¤т. Ви, батьку, там привидом вже зовс¦м за¤бались. Шось пиздите таке, що не просцяти ¦ за ц¦лий тиждень. Я же вам сказав, що мститися не можу, бо вс¦ люди - це браття на земл¦, окр¦м жид¦в, татар, масон¦в, негр¦в, б¦лорус¦в, которих я ненавиджу. В ц¦лому я ж гуман¦ст, не те шо ви, папаша. Вам т¦льки би гор¦лки засадить та мамку б¦дну на печ¦ ¤бати, аж дим ¦з хати йде. А пот¦м чаю посьорбати ¦ кидати сокиру в парал¦зовану бабуню, в ун¦таза хуярить чоб¦тьми ¦ так же много друго§ хуйн¦ за вами зам¦чав я. Нав¦що ж вам було родного брата, слабк¦шого за вас сво§м здоров'ям, примушувать лизати вам м¦н'¤та? От в¦н ¦ ¤банувся, б¦долашний, ¦ це не дивно. Мати моя, б¦дна, ненавид¦ла вас, як я жид¦в. Мене ж, синка хорошого, любила ¦ часто пестила. А я ¦з нею грався у котика та б¦лочку. Ви, батьку, пиздуйте в ваше море та хутч¦ше, бо я дрючком пере¤бу ¤бальник щ¤ й дядька позову ¦ ми з ним разом таких п¦здюл¤й вам понаклада¤м, шо Дан¦я здригнеться.
Привид. Суч¦й сину, хуйовий н¤доносок! Так на батька! Таку хуйню казать! Чом не втопив я тебе в малаф'§ як ти родився? Чом не засунув в жопу головою ¦ задушив? О курвяча с¦мейка! Зажди ж у мене! (Привид топиться у мор¦.)
Гамл¤т. Папаша блядский, в доску за¤бали. П¦ти би випить в бар¦ шампаньйоли, бо в сурл¦ мов коти понасцикали ¦ несв¦домо хочеться лизати шершавим язиком гарач¦ зуби...(Гамл¤т уходить, морж¦ ревуть, птахи кричать, море шумить.)
Д¦я друга.
На сцен¦ збоку сто§ть рояль "Стенвей". На ньому лежать шпроти. Посеред сцени сто§ть кацапське кр¦сло, позбавлене художнього смаку. Над ними герб висить нац¦ональний. На герб¦ зображено ведмедя. В одн¦й руц¦ у ведм¦дя молоток, а в друг¦й - балалайка. Це символ¦зу¤ працелюбн¦сть ¦ незакомплексован¦сть тварюки. На кр¦сл¦ сидить Маргар¦та, мати Гамл¤та, ¦ вишива ком¦рець в косовороточц¦. Вона насп¦ву¤ "Камар¦ки". Непом¦тно, м'ягкою ходою п¦дораса, входить Клавд¦й, хтивий дядько принца.
Клавд¦й. Сьогодн¦ я гуляв на датськом взмор'¤ з тво§м синком крас¦вим. Я канхвету хорошу оч¤нь, вкусную, ¤му давав, но он н¤ взял, муд¦ла.
Маргарита. Какой чудак, ¤й богу...
Клавд¦й (сам до себе). Я ви¤бу його. (До Маргарити.) Канхв¤та Туз¦к, оч¤нь н¤ хуйова.
Маргарита (лаг¦дно). Бешкетнику...
Клавд¦й. Чимсь бздить у каб¦нет¦, ненач¤ хтось насрав нечистоплотно. В¦дкрийте хвортку, хами, щоб пробзд¦лось.
П¦дскочивши, два хама в косоворотках ¦ чоботях швиденько в¦дкривають хвортку ¦ в нею в ту же мить вл¦та¤ Привид.
Привид. Ага, падлюки! Вс¦м скидать штани ¦ стати раком! Щас п¦здець вам буде, сл¦вайте воду, йобан¦ масони, чи як вас там.
Клавд¦й, Маргарита ¦ хами виконують накази Привида, який дико регоч¤ ¦ л¦та¤ по каб¦н¤ту.
Клавд¦й. М¦й Привиде, н¦яко§ хуйн¦ не робим ми. Ко вс¤м жидомасонам ¦спиту¤м злобу ¦ ненав¦сть ¦ каждий день нац¦ональн¦ г¦мни на балалайц¦ хором ¦сполня¤м. Бояться нас жиди та басурмани, прест¦ж кр¤пча¤т, мощно возраста¤т д¤нь ото дня процент жиров у масл¦. Довольн¦ хами, сит¦ в них ¤бала. Гораздо м¤ньш¤ стало п¦дорас¦в, ¤бошать вс¦ вони як папа Карло на х¦м¦§ в Черкасах. Л¤сб¦янки - ус¦ на Соловках.
Входить Гамл¤т. В¦н в сраку п'яний. В одн¦й руц¦ у нього дрючок, а в друг¦й - шампанське.
Привид. Дивись, м¦й сину, це - жидомасони. Ти запиздяч дрючком §х по печ¦нц¦, потом м¤н¤ доложиш. Шо не ясно?
Гамл¤т. Папаша, всьо буде в лучшем в¦д¤, не хвилюйтесь.
Гамл¤т пиздить ус¦х дрючком: пиздячить герба з ведмед¤м, пот¦м залива¤ шампансько¤ в рояль ¦ шпроти запуска¤ туди ж. ¶ по роялю пиздить дрючком. Рояль гуде.
Привид. М¦й сину, то рояль, а не жиди, його не надо пиздить. За валюту його я купував.
Гамл¤т. ґбав я вс¤ роял¦, ¦ валюту, ¦ вс¦х жид¦в.
Гамл¤т пиздить Привида дрючком. Привид пада. На полу лежать трупи, попижжен¦ Гамл¤том. В роял¦ тихо плавають шпроти. Входить З¦гмунд Фрейд. Його окуляри та¤мничо блищать в темнот¦.
Гамл¤т (потихеньку почина¤ тверезитись). ¶тоги подв¤дьом. Упиздив тата. ¶ мамку запиздячив з р¦дним дядьком. Попиздив м¤б¤ль ценную, герба нац¦онального хуйнув. Усюди смерть, розруха. Не буду б¦льше пити я, хоч, правда, яка розумная цьому альтернат¦ва? Ех, блядська Дан¦я! П¦зд¤ц вс¦м спод¦ванням...
Гамл¤т рве на соб¦ толстовку. Тихо гра¤ музика, при¤мний голос сп¦ва "Яблучко". З¦гмунд Фрейд п¦дходить до Гамл¤та, коле його шприцем у сраку ¦ уводить до божев¦льного дому. Hа сцен¦ з'являються семеро матрос¦в в жахливих чорних бушлатах. П¦сня "Яблучко" переможно шириться. П¦д весел¦ звуки "Яблучка" матроси мовчки страшно в¦дбивають чочотку.
Зав¦са.
Д¦йов¦ особи
Гамл¤т, датський кацап.
Маргарита, мати Гамл¤та.
Привид, страшне чудо, старанно прикрите замизганим в багнюку ¦ сукровицю простирадлом.
Клавд¦й, хтивий дядько принца.
З¦гмунд Фрейд, в¦домий псих¦атр.
Дiя перша.
Берег моря. Чути розбещенi крики морських птахiв, ревiння моржа, а також iншi звуки, iздава¤ми¤ р¦зною морською сволотою. Входить Гамл¤т, вдягнутий в зручну при¤мну товстовку ¦ так¦ ж сам¦ парусинов¦ штани. Гамл¤т красиво п¦дперезаний вузеньким шк¦ряним пояском. В¦н босий, бородатий ¦ пацаватий. В руках у нього дебелий дрючок.
Гамл¤т. Як остопиздило купатися мен¦. Чи може ¦скупатися? Купатись чи не купатись? Блядськ¦ ц¦ питання зайобують. То може, не вагаясь, спустити враз штани та батерфля¤м хуярити, аж поки за буями в очах не потемн¦¤? Ну а згодом? Про насл¦дки можлив¦ не подумать? Один лиш т¦льки раз ¦ вже крадеться п¦здець з сво¤ю усм¦шкою хижой. Простуда, геморой, ч¦ряк на срац¦, запльована п¦длога, л¦кар¦, в¦д шприца гематоми ¦ могила... На н¦й брудна Офел¦я вонюча та купка маргар¦ток, а п¦д нею лежить той фра¤р, що любив купатись. Таꦤ вар¦анти ¤бав я в рот ¦ в носа. (Гамл¤т харка у море ¦ його дрючком пиздячить.)
Входить Клавд¦й, хтивий дядько принца.
Клавд¦й. Мон шер Гамл¤т! Ход¦мо в каб¦н¤т. Канхвету дам тоб¦ я посмоктати. Канхвета оч¤нь класна, Туз¦к вкусний. (Клавд¦й гидотно плямка, ¦зображая вкусний нехуйовий Туз¦к.)
У ту же мить ¦з моря вилазить Привид у брудному простирадл¦.
Привид. Не в¦р, м¦й сину, цьому п¦дорасу. Канхвету ту тоб¦ в¦н в жопу встромить.
Клавд¦й. А-а-а-а!!! (Т¦ка¤.)
Привид. От бач, злякався, йобаний сцикун. В¦н об¦сцяв мене на полюванн¦, коли я м¦цно спав. П¦дступною рукою в¦н в ухо спрямував брудного хуя. ¶ скосопиздила мо¤ прекрасне т¦ло смертельная гангрена. Помсти хочу! Побачить цю падлюку на параш¦, за грою в п¦вника з неголеним убивцей, або в кантор¦ сраним ¦нженером, або у юрт¦ раком на п¦длоз¦ татари шоб його ¤бали в сраку!
Гамл¤т. Не можна мстить. Повинн¦ ми любити вс¦х п¦дорас¦в, зло䦧в, убивць. Бо кожний з них - народ, вс¦ - богоносц¦.
Привид(¦рон¦чно). То може ти ¦ м'яса не §си?
Гамл¤т. Н¦, не §су я м'яса принципово. Я т¦льки випить ¦нод¦ люблю, бо ми народ широкий ¦ гостинний ¦ випити ми можем дохуя, намного б¦льше ¦нших ¦нородц¦в, жид¦в та басурман.
Привид. Хуйова мода. Пробзд¦лось шось у Дацькому княз¦вств¦... Коли я був царем, ¤бав я в жопу вс¦х богоносц¦в в куп¦ з Львом Толстим. Но це, кон¤шно, в смисл¤ п¤р¤носном. Бо п¦дорас¦в, з д¤тства не любивши, посилав §х на х¦м¦ю ¤бошить на благо Батьк¦вщини. О часи, о Дан¦я нещасна!
Гамл¤т. Ви, батьку, там привидом вже зовс¦м за¤бались. Шось пиздите таке, що не просцяти ¦ за ц¦лий тиждень. Я же вам сказав, що мститися не можу, бо вс¦ люди - це браття на земл¦, окр¦м жид¦в, татар, масон¦в, негр¦в, б¦лорус¦в, которих я ненавиджу. В ц¦лому я ж гуман¦ст, не те шо ви, папаша. Вам т¦льки би гор¦лки засадить та мамку б¦дну на печ¦ ¤бати, аж дим ¦з хати йде. А пот¦м чаю посьорбати ¦ кидати сокиру в парал¦зовану бабуню, в ун¦таза хуярить чоб¦тьми ¦ так же много друго§ хуйн¦ за вами зам¦чав я. Нав¦що ж вам було родного брата, слабк¦шого за вас сво§м здоров'ям, примушувать лизати вам м¦н'¤та? От в¦н ¦ ¤банувся, б¦долашний, ¦ це не дивно. Мати моя, б¦дна, ненавид¦ла вас, як я жид¦в. Мене ж, синка хорошого, любила ¦ часто пестила. А я ¦з нею грався у котика та б¦лочку. Ви, батьку, пиздуйте в ваше море та хутч¦ше, бо я дрючком пере¤бу ¤бальник щ¤ й дядька позову ¦ ми з ним разом таких п¦здюл¤й вам понаклада¤м, шо Дан¦я здригнеться.
Привид. Суч¦й сину, хуйовий н¤доносок! Так на батька! Таку хуйню казать! Чом не втопив я тебе в малаф'§ як ти родився? Чом не засунув в жопу головою ¦ задушив? О курвяча с¦мейка! Зажди ж у мене! (Привид топиться у мор¦.)
Гамл¤т. Папаша блядский, в доску за¤бали. П¦ти би випить в бар¦ шампаньйоли, бо в сурл¦ мов коти понасцикали ¦ несв¦домо хочеться лизати шершавим язиком гарач¦ зуби...(Гамл¤т уходить, морж¦ ревуть, птахи кричать, море шумить.)
Д¦я друга.
На сцен¦ збоку сто§ть рояль "Стенвей". На ньому лежать шпроти. Посеред сцени сто§ть кацапське кр¦сло, позбавлене художнього смаку. Над ними герб висить нац¦ональний. На герб¦ зображено ведмедя. В одн¦й руц¦ у ведм¦дя молоток, а в друг¦й - балалайка. Це символ¦зу¤ працелюбн¦сть ¦ незакомплексован¦сть тварюки. На кр¦сл¦ сидить Маргар¦та, мати Гамл¤та, ¦ вишива ком¦рець в косовороточц¦. Вона насп¦ву¤ "Камар¦ки". Непом¦тно, м'ягкою ходою п¦дораса, входить Клавд¦й, хтивий дядько принца.
Клавд¦й. Сьогодн¦ я гуляв на датськом взмор'¤ з тво§м синком крас¦вим. Я канхвету хорошу оч¤нь, вкусную, ¤му давав, но он н¤ взял, муд¦ла.
Маргарита. Какой чудак, ¤й богу...
Клавд¦й (сам до себе). Я ви¤бу його. (До Маргарити.) Канхв¤та Туз¦к, оч¤нь н¤ хуйова.
Маргарита (лаг¦дно). Бешкетнику...
Клавд¦й. Чимсь бздить у каб¦нет¦, ненач¤ хтось насрав нечистоплотно. В¦дкрийте хвортку, хами, щоб пробзд¦лось.
П¦дскочивши, два хама в косоворотках ¦ чоботях швиденько в¦дкривають хвортку ¦ в нею в ту же мить вл¦та¤ Привид.
Привид. Ага, падлюки! Вс¦м скидать штани ¦ стати раком! Щас п¦здець вам буде, сл¦вайте воду, йобан¦ масони, чи як вас там.
Клавд¦й, Маргарита ¦ хами виконують накази Привида, який дико регоч¤ ¦ л¦та¤ по каб¦н¤ту.
Клавд¦й. М¦й Привиде, н¦яко§ хуйн¦ не робим ми. Ко вс¤м жидомасонам ¦спиту¤м злобу ¦ ненав¦сть ¦ каждий день нац¦ональн¦ г¦мни на балалайц¦ хором ¦сполня¤м. Бояться нас жиди та басурмани, прест¦ж кр¤пча¤т, мощно возраста¤т д¤нь ото дня процент жиров у масл¦. Довольн¦ хами, сит¦ в них ¤бала. Гораздо м¤ньш¤ стало п¦дорас¦в, ¤бошать вс¦ вони як папа Карло на х¦м¦§ в Черкасах. Л¤сб¦янки - ус¦ на Соловках.
Входить Гамл¤т. В¦н в сраку п'яний. В одн¦й руц¦ у нього дрючок, а в друг¦й - шампанське.
Привид. Дивись, м¦й сину, це - жидомасони. Ти запиздяч дрючком §х по печ¦нц¦, потом м¤н¤ доложиш. Шо не ясно?
Гамл¤т. Папаша, всьо буде в лучшем в¦д¤, не хвилюйтесь.
Гамл¤т пиздить ус¦х дрючком: пиздячить герба з ведмед¤м, пот¦м залива¤ шампансько¤ в рояль ¦ шпроти запуска¤ туди ж. ¶ по роялю пиздить дрючком. Рояль гуде.
Привид. М¦й сину, то рояль, а не жиди, його не надо пиздить. За валюту його я купував.
Гамл¤т. ґбав я вс¤ роял¦, ¦ валюту, ¦ вс¦х жид¦в.
Гамл¤т пиздить Привида дрючком. Привид пада. На полу лежать трупи, попижжен¦ Гамл¤том. В роял¦ тихо плавають шпроти. Входить З¦гмунд Фрейд. Його окуляри та¤мничо блищать в темнот¦.
Гамл¤т (потихеньку почина¤ тверезитись). ¶тоги подв¤дьом. Упиздив тата. ¶ мамку запиздячив з р¦дним дядьком. Попиздив м¤б¤ль ценную, герба нац¦онального хуйнув. Усюди смерть, розруха. Не буду б¦льше пити я, хоч, правда, яка розумная цьому альтернат¦ва? Ех, блядська Дан¦я! П¦зд¤ц вс¦м спод¦ванням...
Гамл¤т рве на соб¦ толстовку. Тихо гра¤ музика, при¤мний голос сп¦ва "Яблучко". З¦гмунд Фрейд п¦дходить до Гамл¤та, коле його шприцем у сраку ¦ уводить до божев¦льного дому. Hа сцен¦ з'являються семеро матрос¦в в жахливих чорних бушлатах. П¦сня "Яблучко" переможно шириться. П¦д весел¦ звуки "Яблучка" матроси мовчки страшно в¦дбивають чочотку.
Зав¦са.
i
if
страшно
T
TauruS
можно к вам законектиться немного? :-) только с последнего места вверх мне не подняца никогда по объёму выпиваемого пива в день :-)
M
MediaSound™
:-d
П
Петрович
2 Медиа Саунд: Долго ржал! :-d
M
MediaSound™
Заслать оригинал (mp3-файл) на мыло???
Так ещё отпаднее :-d
Так ещё отпаднее :-d
П
Петрович
Шли!
M
MediaSound™
Ушло, лови :-)
M
MediaSound™
Всё, я спать... ;-)
А Агрессор, йе-ке-бе и майбах слабачками оказались, фи!
:D:D:D:D:-d
Даже до такого деЦЦЦково времени не дотерпели! :D:D:D:D:-d
А Агрессор, йе-ке-бе и майбах слабачками оказались, фи!
:D:D:D:D:-d
Даже до такого деЦЦЦково времени не дотерпели! :D:D:D:D:-d
П
Петрович
Салаги!
i
if
а я еще в Will Rock пошпилю...
Обсуждение этой темы закрыто модератором форума.